Усний журнал

Усний журнал

«Готуймося стати дорослими»

Мета:

ü сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ; формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД;

ü  Ознайомити детальніше дітей з такою соціальною категорією як діти- та люди-інваліди. Звернути увагу дітей на їх права. Формувати в дітей любов і повагу до людей з обмеженими можливостями. Виховувати чуйність, співчуття та гуманне ставлення до людей із вадами

Сторінки журналу:

1.      Дивись на нас як на рівних (До Міжнародного Дня інвалідів).

2.      „Жити в світі, в якому є ВІЛ"

3.      День місцевого самоврядування в Україні

4.      35 років Довгинцівському району

Хід заняття

1. Дивись на нас як на рівних (До Міжнародного Дня інвалідів).

-         Щороку 3–ого грудня весь світ відзначає День захисту людей з особливими потребами

         Люди-інваліди або люди з обмеженими можливостями – це ті люди, які мають певні фізичні та розумові вади, вади у своєму здоров'ї. Ми всі маємо хвороби: у когось болить животик, в когось -  вушко, горло… Ви можете поламати  ніжку, ручку, але ви знаєте, ви просто упевнені, що незабаром ви одужаєте і будете здоровими. А люди-інваліди, на жаль, не можуть одужати  і змушені жити з своєю хворобою( вадою) усе життя. Люди з обмеженими можливостями мають важкі невиліковні хвороби: проблеми опорно-рухового апарату (людина не може ходити, працювати руками, тощо); вади слуху (людина погано чує або не чує зовсім); вади зору (людина не здатна бачити навколишнє) та інші.

-        Як ви думаєте, чи важко таким людям жити поряд з нами?  Чому?

Вади, які породжують інвалідність можуть бути вродженими і набутими.  -       Скажіть, як ви це розумієте?

Так, людина може народитись з певною вадою і мати інвалідність від народження, а може її набути упродовж життя внаслідок нещасного випадку, тощо. Запам'ятайте головне – від цього НІХТО НЕ ЗАСТРАХОВАНИЙ, тому що в будь-яку мить життя, кожен з нас може стати людиною-інвалідом.

Іноді по телебаченню можна побачити діяльність таких людей, їх досягнення. Ніяка важка хвороба не ламає їх, не дивлячись на свої вади –  вони досягають певних висот і стають відомими у світі людьми. Адже Господь, забираючи в цих людей здоров'я, обов'язково дарує їм якийсь талант і неймовірно добре серце.

-        Скажіть, як ви це розумієте?

-        Яких видатних, відомих людей минулого і сучасності, що мають інвалідність ви знаєте?

-        Ю.Тітов – поет (хворий на ДЦП)

-        Г.Савчук – поет Уманського району с.Берестівець

-        Леся Українка – письменниця  (туберкульоз кісток)

-        Людвіг Ван Бетховен – композитор (вади слуху)

-        О.Мересьєв – льотчик  (втратив нижні кінцівки)

І багато інших, не менш хороших і талановитих людей, в яких крім таланту є ще й жагуча любов до життя.

3. Всі ці люди, що намагаються жити гідно, не дивлячись на свої вади,  досягають певних висот, бо живуть під девізом: "Дивіться на нас як на рівних. Ми такі ж як і ви!" Вони бажають, щоб їх сприймали як звичайних людей.

Ми духом стійкі 

Не дивіться на нас жалісливо.

Ми — такі, як і ви, як і всі.

Теж ми прагнемо бути щасливі

Попри всі ваші щирі жалі.

Ми – такі, як усі, тільки звикніть,

Не глузуйте й сльозу не роніть.

Як нам хочеться іноді крикнуть,

Що ваш погляд пекуче болить!

Ми звикаєм не бачити очі,

Ми не чуємо шепіт слизький,

Лише схлипуємо серед ночі:

"Ну чому я на світі такий?!"

Та щоб мама, бува, не почула,

Ми зі сліз тих складаєм вірші,

Щоби доля нарешті збагнула –

Ми – незламні, ми – духом стійкі!

Перемучимо! Переборемо!

Вранці – будем сміятися знов

І змагатися будемо з болем,

І ловити в очах... любов.

Пам'ятаючи муки розп'яття –

"Бо ж не відали, що творили..."

Несемо ми "свій хрест" із завзяттям

І прощаємо, як нас учили...

2. „Жити в світі, в якому є ВІЛ"

-Наступна сторінка нашого журналу  „Жити в світі, в якому є ВІЛ". Воно присвячене проблемі профілактики ВІЛ/СНІДу і не тільки. СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. Саме тому 1 грудня – "День боротьби зі СНІДом" перейменовано в „Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими".

Вправа "Ситуації, в яких ми ризикуємо" (5 хв.)

Мета: розглянути ситуації з життя людей, їхній ризик інфікуватися ВІЛ і можливі дії щодо запобігання його поширення.

Матеріали: 6 ситуацій, виписаних на окремих аркушах.

                     Хід вправи

Питання: Чи відповідальна людина за наслідки своїх дій?

Учасники об’єднуються в 3 групи. Кожна група отримує по дві картки з описом ситуацій. Обговорюють і пропонують свій варіант поведінки в даній ситуації

І група

1.     Твоя найкраща подруга зробила татуювання і пропонує тобі зробити теж саме (в неї залишилась голка та фарби), але попередила, що в разі відмови ваші стосунки зіпсуються.

2.     На вечірці вам пропонують спробувати наркотичну речовину, від якої отримуєш велике задоволення. Кількість шприців менша ніж кількість бажаючих, то ж комусь прийдеться скористатися вже використаним шприцом.

II група

1.     У парку є фонтанчик для питної води. Чи можлива передача через нього ВІЛ-інфекції?

2.     Ви завжди з подругою плавали в басейні. Потім дізналися, що там займалися ВІЛ-інфіковані. Чи є ризик заразитися?

III група

1.     На прийомі у лікаря Вам пропонують зробити щеплення простерилізованими шприцами (одноразові скінчилися). Ваші дії. Чи є ризик зараження ВІЛ-інфекцією?

2.     Ви завжди купували пресу в одному й тому ж кіоску, але дізнались, що продавець ВІЛ-інфікований. Чи є ризик заразитися? Чи будете ви далі купувати там газети і журнали?

3.               День місцевого самоврядування в Україні

В Україні 7 грудня відзначається День місцевого самоврядування - це професійне свято всіх, хто працює в сільських, селищних, міських, районних та обласних радах, хто представляє багатотисячний загін народних обранців.

Це свято притаманного українцям способу суспільного життя, в основі якого самоврядне суспільство. Це давня слов’янська і давньоруська традиція, яка бере свій початок з часів Київської Русі. Це вибір вільних громадян, які довіряють обраним ними представникам і наділяють їх владними повноваженнями. Тільки така влада і є справді народною - владою не над суспільством, а легітимною владою самого суспільства, для суспільства і в інтересах суспільства.

15 жовтня 1985 року європейськими державами був схвалений міжнародний пакт, який іменується «Європейська хартія місцевого самоврядування». Цей пакт зіграв і продовжує грати виключно важливу роль у становленні і розвитку класичної моделі місцевого самоврядування як в старих, так і нових європейських демократіях.

Особливо важливе значення має Хартія для незалежної України, де інститут місцевого самоврядування був на 70 років заборонений і тепер його поновлення відбувається з величезними зусиллями і проблемами. 15 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Хартію, яка таким чином стала частиною національного законодавства.

На жаль, з часу ратифікації Україною Хартії законодавство про місцеве самоврядування так і не приведено у відповідність з рядом її базових положень. Певні надії покладалися після введення Дня місцевого самоврядування в Україні, який був визначений Указом Президента від 25.11.2000 № 1250/2000. Саме 7 грудня 1990 року Верховною Радою Української РСР був прийнятий Закон «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування».

Система місцевого самоврядування повинна відповідати потребам суверенної цілісної держави. І День місцевого самоврядування міг би стати справжнім орієнтиром, правовою основою в процесі перебудови сучасної моделі місцевого самоврядування в Україні.

4.               35 років Довгинцівському району

 Сама назва наймолодшого в місті Кривому Розі району розкриває нам віхи його історії, яка сягає в минулі століття. 

Ще на початку ХІХ століття цар Олександр І надав у розпорядження генерала Долгинцева досить велику ділянку землі неподалік Кривого Рогу, який на той час був військовим поселенням, а з 1857 року - містечком.

Населений пункт, де оселився генерал Долгинцев та його кріпосні, розрісся у село, яке називали Катеринівкою. Але з часом прізвище генерала стало і власною назвою поселення, яке назвали Довгинцевим.

Піднесення і бурхливий розвиток Довгинцевого тісно пов’язані з розвитком гірничо-видобувної та металургійної галузей на Криворіжжі. О. Поль, ініціатор промислової розробки залізних руд, краєзнавець, відомий суспільний діяч Катеринославської губернії у 1870 році вперше звернувся з клопотанням до Уряду Росії «про будівництво залізниці, що могла б з’єднати кам’яно-вугільні копальні Донецького басейну з Криворізькими залізними рудами». Початком будівництва залізниці (яка на той час називалася Криворогською, а пізніше - Катерининською) стає 1881 рік. Уже за 3 роки неподалік від маєтку генерала Долгинцева відкривається велика вузлова станція на 5 колій, яка перейняла свою назву від селища.

Швидкого розвитку набуло і саме Довгинцеве, куди з’їжджалися переселенці з різних куточків України та Росії. Люди будували залізницю, підприємства, необхідні для організації руху поїздів, згодом їх обслуговували, а паралельно розбудовували і населений пункт, центром якого була однойменна станція. При ній функціонувала контора, лікарня на 25 ліжок, безкоштовна бібліотека-читальня для службовців, ощадкаса, гуртожиток. При церкві у 1897 році була відкрита перша церковно-приходська школа на 250 чоловік, де вчились діти залізничників. З 1902 року тут діяло двокласне Долгінцевське залізничне училище.

У 1924 році селище Довгинцеве перейменовано на Бухарино (на честь радянського партійного діяча М.І. Бухарина), і називалося так до 1936 року, а після, при переході до округової системи управління, Бухаринська (Довгинцівська) волость була ліквідована.

7 грудня 1979 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР на карті міста Кривого Рогу з’явилась нова адміністративно-територіальна одиниця – Довгинцівський район, наймолодший серед усіх районів нашого міста.

Загальна площа району 53,05 км².

Чисельність населення близько 99,8 тис. чол.

Всього в районі 10429 будинків всіх форм власності. 

Найбільша гордість району – прості працьовиті люди, завдяки небайдужості, патріотизму, творчості і вмілим рукам яких район живе, вдосконалюється і розквітає, розвивається виробнича, транспортна, соціальна інфраструктура, зростає науково-технічний потенціал.

Минає час, Довгинцівський район змінюється, розвивається, стає дедалі кращим і впорядкованим. Кожне покоління робить свій внесок в його розбудову. Незмінним залишається одне – почуття єдності і приналежності Україні, рідному місту та Довгинцівському району!

ТИ НЕ ЗАРАЗИШСЯ ВІЛ, ЯКЩО ДОТРИМУВАТИМЕШСЯ ПРОСТИХ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ Елементарні-правила безпеки ·        Будь обережним! Ніколи не грайся шприцами, які ти випадково знайшов на вулиці, і навіть не торкайся їх! ·        Якщо ти випадково вколовся знайденим шприцом, негайно повідом про це дорослих ·        Уникай всяких контактів з чужою кров'ю. Якщо це все-таки трапилось, добре промий шкіру проточною водою та негайно повідом дорослих ·        Слідкуй за тим, щоб медичний працівник, який тебе обслуговує,   використовував гумові рукавички та одноразові шприци ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ЗАВАЖАЄ ДРУЖИТИ!